Моя країна чудес
Усе розпочалося з малюнка в дитсадку, а зараз продовжується світом кіно, в якому я відчуваю себе тією самою Алісою
Початок
З дитинства мене називали «не схожою на всіх», коли за проханням психолога я створила малюнок. На тому аркуші паперу люди ходили на голові, а квіти мали очі. З тих самих пір я стала Алісою у країні див. Доречі моє життя не відрізняється від відомої казки.
Перші кроки
Моє життя дуже енергійне та швидке. Мені інколи здається, що я народилася з пензлем в руках, бо мамина шафа була завалена малюнкам, які збереглися і до сьогодні. Моя сім'я вирішила, що я повинна йти у художню школу, аби не втрачати мій талант, але після зміни третього вчителя я вирішила навчатися удома. Інтернет був моїм найкращим учителем. День за днем з моєї руки виходили «шедеври», як говорила мама. Моя мама була і є найзапеклішим шанувальником моєї творчості. З роками я удосконалювалась, а мої роботи потрапляли до рук інших власників, як подарунки.
Новий друг, що розмовляє
лише зі мною
У 8 классі школа стала для мене місцем, яке погасила моє бажання до малювання. На уроках художнього навчання змушували виконувати те, що не хотілось. А згодом у мене і часу не вистачало почати нову роботу, бо я стала командиром класу, президентом школи та завжди була відмінницею.

Цей період завершився взимку, коли тато привіз диво машину «фотоапарат». Спершу я боялась її, бо не знала жодної кнопки, а їх було дуже багато. Згодом виявилось, що мій тато подарував мені можливість займатися тим, про що я мріяла. Я зрозуміла, що фотоапарат- це мій час, бо я можу швидко створювати шедеври.

Через рік мої звичайні роботи перейшли у фотосесії для друзів, які дізналися про мою «чудо машину». Кожне фото я робила боязко, але знайомим подобалося, і це кожен день мене підбадьорювало та надихало . Навіть школа почала приносити мені задоволення, бо я могла показати себе ,роблячи фоторепортажі для шкільного сайту.

Зараз у моїй історії життя багато тренінгів, майстеркласій та відео, які удосконалили мої навички та зробили мій фотоапарат моїм найкращим другом. До речі його звати Люций і зараз я не виходжу на вулицю без нього, бо стільки красивих кадрів навкруги, я не можу їх пропустити.
Нове життя
Ще через рік мені випав шанс поїхати в Одесу в «Літній кінотабір миру», який влаштували Жовтий автобус і Новий Донбас. Нашою метою був фільм. Я стала оператором, хоча не знала що це за професія, і взагалі просто відволіклась, коли обирали ролі у фільмі. Я була не в захваті від цього, але погодилась. Після першого дня роботи я зрозуміла, що добре я відволіклась, треба частіше так робити.

Після табору у школі я побачила оголошення, на якому набирали кінокоманду. Я пройшла відбір і зараз більше року учасниця ініціативної групи «Medi@nna». Я живу у світі кіно, я удосконалююсь та відчуваю себе чарівницею з камерою у руках!!!

Світ кіно-це моя країна див!!!


Я живу у світі, де мене оточують веселі та енергійні люди, професіонали та новачки. Кожен день я отримую нові знання та практику, а Люций(мій "фотоапарат") допомагає мені доносити мої ідеї та атмосферу до глядачів!


г. Миколаївка Донецька область
+380665226160
E-mail: alison25a16@gmail.com


This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website